Права дитини в Україні
Яке ж реальне забезпечення прав дітей?
Чи настправді в Україні можна відбувати себе захищеним?
Чи кожна дитина має право на майбутнє?
Відзначемо найголовініше:
В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.
• З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.
• Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.
Негативним є:
• висока дитяча смертність,
• рівень забезпечення охорони дитячого здоров'я,
• недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
• неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.
Актуальні проблеми:
• запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
• розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
• посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров'я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
• запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини ( IHRC ).
Українське законодавство з питань прав дитини
• Конституція України
• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Конвенція «Про права дитини» ратифікована ВРУ 27.02.1991
• Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»
• Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
• Закон України «Про охорону дитинства»
Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25).
Дитина має право:
• Право на життя. Право на ім’я.
• Право на громадянство.
• Право на відсутність дискримінації.
• Право на свободу совісті і релігійних переконань.
• Право на життя з батьками.
• Право на працю.
• Право на відпочинок.
• Право на захист життя та здоров’я.
• Право на освіту.
• Право на відсутність рабства.
• Право на житло.
• Право на свободу слова.
• Право на отримання іинформації.
• Право корисування досягненнями культуры.
• Право створювати сім’ю.
• Право участі у науково-технічній та художній творчості.
Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.
Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.
Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.
Шестирічний громадянин має право:
• відвідувати школу;
• самостійно заключати дрібні побутові угоди.
Десятирічний громадянин:
• дає згоду на зміну свого імені та прізвища;
• дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків;
• висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;
• має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;
• може вступати в дитячі суспільні об’єднання.
Чотирнадцятирічний громадянин:
• може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
• має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
• здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
• допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
• має право вимагати відміни усиновлення;
• може навчатися водінню мотоцикла;
• має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
• несе карну відповідальність за деякі злочини;
• несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
• може бути виключений зі школи за порушення.
П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).
Шістнадцятирічний громадянин має право:
• отримати паспорт;
• взяти шлюб при наявності поважних причин;
• управляти мопедом при їзді по дорогах;
• навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;
• заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;
• підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.
Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).
У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.
Немає коментарів:
Дописати коментар